gototopgototop

Eudontomyzon mariae

Мінога українська хоч дещо і схожа на рибу, але насправді відноситься до класу Круглоротих. Мешкає вона у прибережних чорноморських водах і підіймається в Південний Буг і Дністер для нересту. Поки на цих річках не були споруджені греблі, мінога підіймалася для нересту навіть до території Хмельниччини. У міноги української спина і боки темно-сірі із легким металевим блиском, черево — світло-жовте або матово-біле. Тіло її видовжене і сягає 41 сантиметра.

Раніше у кінці літа - на початку осені міноги у великій кількості збиралися в передгирлових водах і великими зграями рушали до річок. Міграції міноги в річках відбуваються, як правило, вночі. Яскраво виражена негативна реакція міноги на світло ставить інтенсивність її ходу в залежність від фази місяця. У темні, безмісячні ночі масовість ходу досягає максимуму. З наростанням місяця активність міноги зменшується і при повному місяці і безхмарному небі майже повністю припиняється. Вгору по Південному Бугу і Дністру мінога підіймається зі швидкістю від 1 до 4 кілометрів на годину.
Міноги, що увійшли до річок у кінці літа — на початку осені, залишаються гам близько року, нічим не харчуючись. За цей час у них відбуваються помітні як зовнішні, так і внутрішні зміни: дозрівають ікра і молоки, кишечник дегенерується і перетворюється на тонкий тяж, зуби стають тупими, припиняють функціонувати розташовані в ротовій воронці слинні залози, спинні плавники збільшуються і просвіт між ними скорочується, у самиці зростає спинний плавник, а у самців — статевий сосочок. Але найдивовижнішим у переднерестових змінах міноги є те, що зменшується не тільки вага, але скорочується і довжина. Мінога українська занесена до Червоної книги України.
Нереститься мінога українська в кінці весни — на початку літа. Кожна самиця відкладає в середньому 22 тисячі ікринок. Ікринки донні, прилипаючі, грушовидної форми. Личинки (піскорийки) викльовуються на 11-14-й день після запліднення. Вони дуже схожі на маленьких (3,2 міліметра) світло-жовтих черв’ячків. Піскорийки скочуються у заглиблення між камінням і галькою, звідки їх не може вимити течія річки, і лежать нерухомо 3-4 дні, харчуючись залишками жовтка, запаси якого зосереджені у них в печінці. Після досягнення 6 міліметрів піскорийка заривається в грунт. 15-20-денні личинки міноги покидають місця свого народження і зносяться течією вниз по річці, затримуючись на замулених, із слабкою течією, ділянках. Тут вони закопуються в мул і починають активно харчуватися детритом і діатомовими водоростями. До цього часу личинки набувають забарвлення, що маскує їх під колір мулу. Личинкова стадія у міноги триває 4-5 років. Процес метаморфоз міноги української починається влітку і закінчується навесні. Після метаморфозів мінога виноситься течією в море, де паразитує на рибах.
Ловлять міногу українську різними пастками, які зазвичай встановлюють щільно одна до одної і прикріплюють до своєрідних споруд з кілків, що частково перегороджують річку на шляху міграції.
Мінога - цінний харчовий продукт з високими живильними і смаковими якостями. Відсутність жовчі, кісткової тканини і залишків їжі в кишечнику дозволяє вживати її в їжу цілком, без будь-яких відходів. Міног смажать на деках в особливих печах, заздалегідь ретельно очищаючи їх солоною водою від слизу. Смажену міногу іноді маринують.

Джерело: Риби, земноводні , плазуни і звірі Хмельниччини. Навчальний посібник (В.Д.Говорун, О.О.Тимощук)


... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Птахи України

Всі птахи України