gototopgototop

Chalcalburnus chalcoides

Представник родини коропових, за зовнішнім виглядом нагадує верховодку. Тривалий "час іхтіологи відносили її до роду верховодка, і тільки в тридцятих роках XX ст. відомий радянський учений Л. С. Берг виділив шемаю в окремий рід. На відміну від верховодки в неї нижня щелепа виступає вперед, у бічній лінії не менш як 58 лусок, тоді як у верховодки не більш як 55. Спина ширша, тіло більше, луска товща. Спина темна із зеленуватим відтінком, боки і черево сріблясто-білі.

Може жити як в солонуватих, так і в прісних водах, що зумовлює і різний спосіб життя. Наприклад, у пониззі Південного Бугу вона розмножується на кам'янистих перекатах з швидкою течією, прозорою водою, добре насиченою киснем, а нагулюється в Дніпровсько-Бузькому лимані, де надзвичайно сповільнена течія, солонувата вода та не завжди сприятливий газовий режим. Шемая, яка водиться в річках Криму, ніколи не залишає прісних вод. З Азовського моря вона заходить у Дон, звідки потрапляє в Сіверський Донець, в якому розмножується перед греблею, а потім повертається для нагулу в море. Кормовими організмами шемая забезпечена краще в Азовському морі та Дніпровсько-Бузькому лимані. Тут довжина особин становить понад 30 см, тоді як у річках Криму — близько 17 см. У водосховищах, споруджених на кримських річках, шемая досягає і більших розмірів. Це пояснюється тим, що там багато планктонних організмів, які є основними кормовими об'єктами шемаї. Споживає комах, що падають на поверхню води, рештки рослин, а також мальків інших риб. Отже, і в місцях нагулу, і в місцях розмноження риба тримається в товщі води і біля її поверхні.

Нерестову міграцію плідники розпочинають у кінці лютого — на початку березня, коли річки ще вкриті кригою. Значна відстань до нерестовищ, яка іноді перевищує сотню кілометрів, а також тривалий період розмноження вимагають витрати значної енергії. Тому протягом літа й осені плідники нагромаджують значні жирові запаси, підтримуючи їх навіть під час руху до місць розмноження і в період відкладання ікри. Задовго до нересту вони збираються на плесах біля нерестовищ. Коли вода прогріється до температури близько 15° С, плідники заходять на нерестовища. Першими і в більшій кількості тут з'являються самці, які відрізняються від самок меншими розмірами і наявністю шлюбного вбрання у вигляді маленьких конічних бугорків з гострими верхівками на тім'яній поверхні голови і частково на лусці. Під час нересту співвідношення статей плідників вирівнюється. Ікру самки відкладають після закінчення паводка у чистій воді, при температурі +15...+23 °С, на ділянках завглибшки 20—40 см, де швидкість течії 1—1,5 м/с. Цей процес відбувається протягом травня та більшої частини червня, а іноді затягується навіть до початку липня. Така тривалість процесу розмноження зумовлена тим, що в самок ікра дозріває і відкладається окремими порціями, яких буває до трьох. Завдяки цьому створюються умови для виживання виду: якщо загине з якихось причин потомство одного нересту, то, можливо, будуть кращі умови для виживання його з інших кладок ікри. Плодючість самок в пониззі Південного Бугу завдовжки 15,6—21,5 см коливається в межах 2,6—13,2 тис. ікринок, тоді як у самок цього виду з Кубані завдовжки 26 см їх буває майже 40 тис. Перша порція ікри становить близько 40 % , після її відкладення в самок залишається від 9,5 до 21 тис. штук ікринок. Нерест відбувається в сутінках і вночі. Плідники в цей час дуже лякливі. Ікра течією заноситься під камені, прилипає до них і залишається прикріпленою до викльовування зародків. Залежно від температури води інкубація ікринок триває дві-три доби. Зародки після народження протягом кількох діб не можуть вільно плавати і переміщуються на невеликі відстані, майже не відриваючись від дна. Вони уникають світла, намагаються сховатись під будь-які предмети, забиваються під камені і щілини між ними, приклеюються до субстрату. На течії намагаються утриматись, повертаючись їй назустріч. З переходом на активне живлення боязкість світла зникає. Молодь на місцях народження перебуває до осені, а потім рухається вниз за течією. Плідники після нересту швидко зникають з нерестовищ і починають нагулюватись, щоб підготуватись до нового періоду розмноження.

Статевої зрілості досягає на другому-третьому році життя, причому самці на рік раніше, ніж самки. Основну масу нерестового табуна становлять особини трирічного віку. Найінтенсивніше шемая росте в перші два роки життя. З настанням статевої зрілості темп росту сповільнюється. Так, довжина дворічних риб досягає 10—17 см, чотирирічних — 19— 24 см, а маса — 160—200 г.

Внаслідок зарегулювання стоку річок умови розмноження шемаї погіршились, чисельність її табуна зменшилась, тому ловити її заборонено. З метою збереження цього виду риби охороняють місця її розмноження, а також розводять у штучних водоймах.

Література: А.Я. Щербуха "Риби наших водойм"
 


... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Птахи України

Всі птахи України