gototopgototop

Багно звичайне

Багно звичайне — рослина із родини вересових. Місцеві назви — багон, багун, богульник тощо. Це кущик заввишки 90-125 см, з товстими бурими здерев'янілими коренями.

Опис
 

Рослина має прямостоячі стебла, старі гілки з темно-сірою корою, а молоді гілки вкриті короткими іржастобурими повстистими волосками на яких знаходяться дрібні залозки. Листки мають чергове листкорозміщення, завдовжки 1,5-5 см і завширшки 0,2-0,8 см, шкірясті, лінійні, з загорнутими краями на коротких черешках, зимуючі, зверху темно-зелені, блискучі, голі або в жовтуватими залозками, зісподу повстисті та дрібнозалозисті. Квітки зібрані на кінцях гілок у щиткоподібні китиці. Квітконіжки тонкі, вдвоє або втроє довші за квітки, іржаво-білоповстисті, залозисто-клейкі. Квітки правильні, з подвійною оцвітиною. Чашечка з п'яти коротких, іржастих, буро-пухнастих, війчастих чашолистків. Віночок з п'яти вільних білих або жовтувато-білих пелюсток (4-8 мм завдовжки, 2,5-4 мм завширшки). Тичинок десять, вони довші від пелюсток. Маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід — коробочка (4-8 мм завдовжки) довгаста, залозиста, поникла, розкривається п'ятьма стулками.
 

Екологія
 

Зростає рослина у заболочених соснових лісах, рідше у мішаних, на торф’яних болотах. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні-червні, взалежності від погодних умов.
 

Поширення
 

Поширений на Поліссі, зрідка в Прикарпатті й Карпатах; відоме одне місцезнаходження на території Закарпатської області. Райони заготівель — Волинська, Житомирська та Рівненська області. Запаси сировини значні. Часто утворює суцільні зарості, але у зв'язку з осушенням боліт запаси щорічно зменшуються.
 

Практичне використання
 

Рослина отруйна, лікарська, медоносна, ефіроолійна, інсектицидна і фітонцидна, танідоносна. Використовують багно болотяне у офіційній та народній медицині. В науковій медицині використовують облистнені пагони з квітками, рідше одні листки. Рекомендують рослину як відхаркувальний засіб при бронхітах та астмі, як судиннорозширюючий засіб, потогінний, сечогінний, при ревматизмі, цукровому діабеті, хворобах шкіри, подагрі.  
До складу листків і квіток багна входить ефірна олія (0,9-2 %), — складовими частинами якої є спирти ледол і палюстрол, глікозид арбутин, кверцитин, органічні кислоти, смолисті й дубильні речовини. Шляхом перегонки з листків багна добувають ефірну олію, яка має сильну фітонцидну і бактерицидну дію. Лікувальні препарати з багнової олії згубно впливають на стрептококи і стафілококи, кишкову і туберкульозну палички. З олії готують мазі, які використовують для лікування ринітів і грипу, загоювання тяжких опіків. Спиртовий настій з листків ефективний при гіпертонії, посиленій частоті серцевих скорочень, при лікуванні рогівки очей.
У народній медицині листки багна використовують при лікуванні простуди, коклюшу, бронхіальної астми, стенокардії, туберкульозу легень, золотухи, ревматизму і подагри. У народі цю рослину вважають сечогінним, потогінним і тонізуючим засобом. Використовуючи багно болотяне потрібно бути обережним, оскільки рослина досить отруйна, і непомірне вживання її може призвести до важких наслідків.
Гомеопати використовують рослину як протиспазматичний засіб при астматичній задусі і коклюші, від корости, ревматизму, при подагрі, кровотечах, ударах, для загоювання ран.
У ветеринарній практиці багном лікують тварин при кольках, здутті живота, кривавому проносі, додають у корм свиням при епідемічних захворюваннях.

Інсектицидні властивості багна давно відомі в народі, його застосовували для знищення і відлякування комах (клопів, молі, комарів). Негативно впливають водні відвари багна на плодову міль, капустяницю, личинок колорадського жука.
Це досить корисна рослина для лісів. Адже завдяки своїм властивостям вона здатна відлякувати комах, цим самим підвищуючи біологічну стійкість дерев. Завдяки багну болотяному дерева менше пошкоджуються шкідниками. Багно болотяне має специфічний запах, завдяки якому його досить легко розпізнати серед інших рослин. Перебувати біля рослини під час цвітіння може бути небезпечно — запах рослини та речовини які вона виділяє викликають головний біль. Олія багна діє на центральну нервову систему тварин та у великих дозах викликає параліч. В пагонах та листках багна містяться таніди (10 — 22 %), які придатні для дублення шкур. Квіти виділяють багато нектару, тому охоче відвідуються бджолами. Мед має легкі наркотичні властивості, перед вживанням його слід підігрівати.

 

Збирання, переробка та зберігання
 

Збирають пагони (до 10 см завдовжки) під час цвітіння рослини (травень — липень), зрізуючи їх ножами, секаторами або серпами. Слід пам’ятати, що потрібно третю частину рослин залишати аби не знищити їх на ділянці збору. Збирати на тому самому місці можна через 2-3 роки. Зібрану сировину потрібно розгорнути тонким шаром на папері чи тканині і сушити під наметами чи на горищах. Приміщення має бути добре провітрюваним. Сушити також можна і в сушарках при температурі до 30°С. Висушену сировину зберігають у паперових мішках в прохолодних приміщеннях.
Рослина потребує бережливого ставлення та охорони.


 

Література:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE_%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B5

 


... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Птахи України

Всі птахи України