gototopgototop

Алтея лікарська

Алтея лікарська (Althaea officinalis L.) — вид роду Алтея родини Мальвових.

 Ботанічні характеристики

Це — багаторічна трав'яниста рослина. Має широке вертикальне кореневище з простими, рідше галузистими жовто-бурими коренями, які досягають 50 см довжини. З кореневища виходять кілька прямостоячих сірувато-зелених, угорі короткогалузистих стебел заввишки близько 1 м з листками і блідо-рожевими квітками, розміщеними по кілька штук у пазухах верхніх листків. Листки черешкові. З обох боків сірувато-зелені; нижні — яйцеподібні, п'ятилопатеві. Верхні — трилопатеві, по краях зубчасто-пилчасті. Квітки складаються з подвійної неопадаючої чашечки, п'ятипелюсткового віночка і численних тичинок, і зрослися майже до самого верху в одну загальну трубку, що прикриває маточку. Плід сухий, у вигляді приплюснутого кружка, оточений чашечкою, яка залишається; плід розпадається на бурі сім'янки.

Господарське значення

Крім застосування в медицині, рослину можна використовувати для одержання з її стебел волокна, а з насіння — олії.

Застосування

Східні слов'яни при легеневих захворюваннях використовували різні лікарські рослини (малина, липа, чебрець, солодка), але найбільш популярною, за свідченням багатьох джерел, була алтея лікарська.
У народній медицині корінь алтеї вживають рідко. Значно частіше квітки і листя при шлунково-кишкових захворюваннях, для полоскання горла і клізм при проносах. Водний відвар коренів алтеї як допоміжний засіб застосовують при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, яке супроводиться виділенням великої кількості харкотиння: коклюші, бронхіті, пневмонії та бронхіальній астмі. Відвар алтеї вживають при запаленні сечового міхура, болісному мимовільному сечовиділенні, коліті, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках і особливо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Можна готувати чай з алтеї лікарської. Для цього беруть 1 столову ложку подрібненого кореня або 1 столову ложку квіток чи листків рослини і настоюють 4 год в склянці холодної води, потім кип’ятять протягом 6—7 хв та остуджують. П’ють теплим з медом або цукром, по 2 столові ложки 3—4 рази на день. Відвар алтеї в молоці вживають при туберкульозі легень.
При трахеобронхіті значно сильніше діє настій суміші кореня алтеї (20 г) та порівну взятих (по 10 г) листків підбілу звичайного, кореня солодцю, квіток дивини скіпетровидної, плодів фенхелю звичайного. Одну столову ложку цієї суміші настоюють в 1 склянці холодної води протягом 2 год, варять 5 хв, остуджують, відціджують. Настій п’ють теплим, ковтками, 1 склянку на день.
При гастриті вживають відвар суміші кореня алтеї і кореня живокосту, взятих порівну. Одну столову ложку суміші варять в 1 склянці води 5 хв. П’ють по півсклянки перед їдою.
При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки настоюють 1 столову ложку суміші кореня алтеї лікарської, кореня солодки голої, кореня живокосту лікарського (по 20 г) і трави чистотілу звичайного (10 г) в 1 склянці окропу. Готують і вживають відвар, як при гастриті.
Відвар кореня алтеї або настій її квіток застосовують для промивання очей при запаленні повік та для полоскання горла, а також для клізм при діареї; у суміші з дубовою корою (порівну) — для спринцювання піхви при білях у жінок. Корені алтеї можна використовувати в дієтичному харчуванні як слизистий продукт. Препарат мукалтин з трави алтеї лікарської має протикашльовий ефект. Він за дією сильніший, ніж екстракт алтейного кореня.
В аптеках продається готовий сироп з кореня алтеї лікарської, який призначають дітям по 1 чайній ложці через кожні 2 год при простудних хворобах.
Корені алтеї лікарської входять до складу грудного збору № 1 (кореня алтеї та листків підбілу звичайного — по 2 частини, трави материнки звичайної — 1 частина).

Фармакологічні властивості

Корені алтеї містять слиз (до 36 %), основними компонентами якого є полісахариди пентозани і гексозани, що при гідролізі утворюють галактозу і декстрозу. Крім того, в коренях знайдено крохмаль (близько 37%), цукор (9%), аспарагін (2%), бетаїн (4%), жирну олію (1,7%), пектинові речовини (до 16 %). Листки і квітки містять слиз та ефірну олію з валеріановим запахом (близько 0,02 %).
Корені алтеї застосовують головним чином як протизапальний, відхаркувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті), а також при хворобах травного каналу (виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті, коліті), особливо тих, що супроводяться діареєю. У цьому випадку рослина діє як в’яжучий засіб.
Дія алтеї пов’язана з наявністю в ній слизистих речовин, зокрема пектину, що набухає у воді й утворює колоїдний розчин. Ці сполуки, вжиті всередину, не проникають крізь слизові оболонки, а лише покривають їх тонким шаром, який залишається досить тривалий час, завдяки вмістові у слизі електронегативних частинок. До складу слизу входять цукристі речовини (глюкоза, ксилоза, арабіноза), а також слабкі органічні кислоти, так звані уронові (наприклад, галактуронова кислота), які водним екстрактам рослинних слизів надають характеру натуральних буферних розчинів. Слизи не мають чітко визначених фармакологічних властивостей, але вони характеризуються фармакохімічною специфікою, типовою для колоїдних сполук. Дія слизів полягає у захисті слизової оболонки, ушкодженої або подразненої різними екзо- та ендогенними чинниками, зокрема, бактеріальними токсинами, шкідливими сполуками, що містяться у їжі, мінеральними кислотами, лікарськими речовинами. Слизи утруднюють всмоктування в травному каналі токсичних речовин і навіть вітамінів. Проте вони можуть подовжувати дію на слизові оболонки багатьох інших сполук, що добре розчиняються у воді і перебувають у рослинних екстрактах (дубильних речовинах).

 

Сировина

З лікувальною метою використовують висушені бокові циліндричні корені та незадерев’янілу частину основного кореневища. Цінними є прикореневі нарости, так звані мочки.
Заготовляють корені алтеї восени, коли в них найбільша кількість біологічно активних речовин. Зібрані корені після прив’ялювання на повітрі сушать у добре провітрюваних теплих приміщеннях або в сушарках при температурі близько 40 °С. Висушені корені пакують у мішки або тюки.
Рослина відпускається аптеками.

Розмноження

Вирощують алтею на чистих від бур'янів суглинистих і супіщаних чорноземах з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Орють на зяб на глибину 25—27 см. Розмножується алтея в основному насінням. Норма висіву його — 0,1 кг/100 м², міжряддя — 70 см, насіння загортають на глибину 1,5—2 см.
Після появи сходів міжряддя розпушують на глибину 5—7 см, якщо сходи густі, їх проріджують. Залишаючи на 1 м погонної довжини рядка 8—10 рослин. Протягом літа посіви ще 2—4 рази розпушують з одночасним прополюванням в міру необхідності. Починаючи з другого року життя рослини на плантаціях підживлюють аміачною селітрою з розрахунку 3 кг/100 м². Перед зимовим періодом відмерлі частини рослин видаляють.

Перші згадки

Згадується в працях стародавніх лікарів. На початку IX ст. Карл Великий видав наказ про вирощування лікарських рослин, в тому числі й алтеї.


Джерела: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%8F_%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0
http://spiel.in.ua/content/%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%8F-%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0

 


... ...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Птахи України

Всі птахи України